Віктор Харик, маючи претензії до швидкоплинності часу та трійку з арихметики, ніколи не знаю, скільки мені років. Проте твердо завчив, що народився я, за спогадами матусі, 20 травня 1957 року у м. Києві. Майже 10 років професійно навчався, проте не професійному шрифту.

Звіт:

http://community.livejournal.com/ua_typography/29252.html
http://community.livejournal.com/ua_typography/32728.html

Доповідь:

http://community.livejournal.com/ua_typography/29835.html
http://community.livejournal.com/ua_typography/29956.html
http://community.livejournal.com/ua_typography/30329.html
http://community.livejournal.com/ua_typography/30632.html
http://community.livejournal.com/ua_typography/30930.html

Портфоліо:

http://viktor-kharyk.livejournal.com/

що таке, по-твоєму, „український шрифт”? Ну це найпростіше — будь-який шрифт з асиметричними зарубками населення Вкраїни сприймає за український. Я навіть обіцяв Геникові на доказ цього ствердження зробити український шрифт „Часи Нові Римські Огрядні” з Times New Roman Bold, але руки ніяк не доходять закінчити:) Більш серйозно, міркуючи на цю тему, дійшов висновку, що порівняно з російськими, українські шрифти більш тяжіють до допетровських першоджерел.

навіщо ти це робиш? Напевно маньяк!

хто були твої перші „букви на продаж”? Перші гроші у своєму житті, аж 30 карбованців, я заробив широким пером, ще навчаючись у художньо-промисловому технікумі — написав етикетки для бібліотечних розділителів для Театрального музею шрифтом на кшталт звуженої Пост-антикви.

Перший побудований у цифрі (за допомогою Олекси Алєксєєва) „український” шрифт — Абетка. Він же став і першим „ліцензованим” (досі точно не знаю, що це означає), тобто виставленим на продаж. Найсмішніше, що це була тільки його івритська частина, яку зажадала фірма МастерФонт.

яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? Я ще з того покоління, котре бабусі навчали —„хай про тебе скажуть інші!”. Ніяк не можу цієї зайвої у сучасному житті риси позбавитись… А насправді не знаю — я завжди захоплений тією роботою, що саме зараз роблю. А саме зараз я закінчую скорописну глаголицю до Богдану (поняття не маю, кому вона, в біса, потрібна:) — див. заставку

1990i, Rutenia
1995, Spas

це ще руцями — середина 90х. СПАС не пішов (в них вже було щось Іжицею), а за Рутенію, що її намалював за ніч, дали якісь шалені на ті часи гроші — аби такі замовлення частіше ніж раз на рік:(

2002-05, UniOpt
Призер ТайпАрту 2005. Це композиція для каталогу ДеАрт.

2004-05, FairyTale
Цей теж надсилався на ТайпАрт, зроблено за допомогою Марини Білоцерківської. Частина проекту „казкових” шрифтів.

2004, Catalog Cover
Обкладинка візитки-каталогу 2004 року.

2005, Algor
Ніким ще не визнаний шрифт, що я вважаю геніальним, та дурно надсилав за грубі гроші на конкурс TDС. Користуючись нагодою, хочу висловити подяку студії Лєбєдєва за переклад на всі мови цього речення.

2005, BestyLight
Люблю я всіляких „тваринок”… Зроблено за участі Марини Білоцерківської. Частина проекту „казкових” шрифтів.

2005, LongFeather
„Довге перо” — проект наборного фонту, що мусить заповнити собою
вигадану мною групу „американських курсивів”.

2005, Ukrainian Letters
Рукописний шрифт з обкладинки СД з моєю доповіддю 2005 року у Гельсінкі. Підписав таких десь з 300 примірників.

маєш улюблені літери? з яких літер починаєш проєктування шрифту? Довго думав над цим питанням, ще з інтерв’ю Растворцева. Теоретично я можу почати вигадувати шрифт будь з якого предмета чи зображення. Перше питання, якщо це літера, то яка. Друге — якими мають бути всі інші літери та знаки цього шрифту. Але ж напевно має рацію Гордон, наголошуючи важливість рядкової „а”. Майже таке ж значення має рядкова „е”. Отже символом шрифту можна ставити лігатуру „ае”. З іншого боку, контрольними літерами для перевірки якості чужого кириличного шрифту я вважаю літери „Зз” та „Фф” —по них видко, чого дизайнер вартий. Для латинки ще дуже цікаві та непрості „Gg” та „Qq”. В івриті важливо визначити алеф, заїн, ламед, пей, шин; в арабці — алеф та лим, джим, мим, шин та не забувати про місце для діакритики; для деванагарі непересічне значення теж має форма початкового „А” — ну і так далі ще на півтори години:)

улюблений чужий шрифт. взагалі, орієнтири в роботі? Улюблені шрифтовики: Соломон Телінгатер, Херб Любалін та Володимир Юрчишин. Улюблені шрифти: Банниківська (зокрема у тексті, люблю ще з дитинства), Лазурського (вже банально, але факт), Телінгатера (балдєю ще з студентських років), Легенду Ернста Шнайдера (по ній навчався писати пером), Серіф Готик Любаліна (дуже хотів би зробити добру кириличну версію, навіть, здається, знаю як, проте поки що це неможливо юридично), шрифти Вайса та Цапфа (щойно мав щастя кирилизувати Цапфову Ренессанс-Антикву), найкрасивіший курсив всіх часів Вівальді (теж доклав рук). З сучасних подобаються роботи Шторма, „Конкверор” Гордона та „Кріттер” Крега Фразира і ще багато чого… Не подобаються мені одноманітні маловиразні гротески (було б ввести у класифікацію групу „нових маловиразних шрифтів”), що заполонили весь світ, хоч би які технічно досконалі вони не були.

що ж далі, га? що хочеш робити? Куди мені вже з цієї божевільної субмарини? Хочу робити все: Українські за стилем та мультілінгвальні за складом шрифти, розмаїті Пі-фонти, експериментувати з оптичним впливом, текстові шрифти для найменших кеглів, цифрувати та розвивати ще не зроблене зі світового доробку, досліджувати шрифт та писемність, відповісти нарешті на питання про походження слов’янських абеток (було б швиденько підвчити грецьку та хорватську), китайські ієрогліфи за гроші, ну і такі інші дрібноти.