як робити шрифти
16. клонування
Щойно ви зробите кілька базових літер, вам закортить створити решту абетки. Але як? Копіпейстом, методом клонування? Гмм, не зовсім.
Є кілька речей, що їх треба робити поза клонуванням. Деякі форми можуть бути однакові, наприклад верхній винос у „h” та „l”. Можливо, напливи в „b” та „q” також. Намалювавши „d”, можна розвернути її на 180° та взяти як початкове положення для дизайну „b” та „p”.
Клонування не має міняти контрасту вашого шрифту. Якщо він будований на широкому пері, горизонтальне чи вертикальне віддзеркалення мінятиме кут контрасту, і зруйнує загальну форму. Втім, розворот (частини) символу на 180° зберігає контраст.
Але самим клонуванням не обійтись. Це може бути відправною точкою, але ручне допрацювання загалом необхідне. Наприклад, можна швидко зробити з „n” не тільки „m” та „h”, але й „u” (як на рисунку) — клонуйте та переверніть „n”, відріжте кілька засічок і… ще не все! Відрізавши засічки, ми збільшуємо просвіт „u”, і внутрішній простір у неї стає більшим за внутрішній простір „n”. Тут потрібне оптичне кориґування.
Можна трохи звузити „u”, або ж зробити верхню внутрішню засічку більшою (чим зменшити внутрішній просвіт, звісно ж). Що б ви не робили, впевніться що внутрішні форми мають (оптично) однаковий простір білого. Це єдина рада тримати гармонійний ритм у вашому шрифті.
« 15. цифрування | 17. збалансовані форми »
це окрема тема – серіфи у споріднених абетках (тобто нашій людині й не надто зрозуміло, навіщо у “u” відрізали засічки – начебто й з ними було надто красиво), до того ж в кирилці вони не так жорстко усталені…
Коментар від моє — листопада 4, 2008 @ 5:23