що таке, по-твоєму, „український шрифт”? Якщо ти дивишся на шрифт і він до тебе голосно волає чимось рідним — це він! Чому так відбувається достеменно сказати не можна, це на рівні відчуттів, зрештою як і усе високе мистецтво.

навіщо ти це робиш? Бо маю таку внутрішню потребу.

хто були твої перші „букви на продаж”? В сенсі готового шрифта? Такого ще не було, лише парочка товарних знаків і каліграфій.

яка шрифтова робота тобі найбільше вдалася? З готових мабуть „Устав Якутовича”, хоча з точки зору сьогодення з’являється бажання дещо його покращити. З неготових безперечно мій „рукопис”, тим більше що це робота в якій не спостерігається відвертих преференцій до творчости лише одного художника.

маєш улюблені літери? з яких літер починаєш проєктування шрифту? А я їх усіх люблю як діточок рідненьких, хіба лише до „Ф” неоднозначне ставлення.

улюблений чужий шрифт. взагалі, орієнтири в роботі? Хоменківська — стільки років її відтворюю, а вона ще й досі підкидає всілякі несподіванки. Орієнтири… тут тяжче… Нема дизайнера роботи якого я б сприймав однозначно, ну хіба частково: щось сприймаю, а щось — ні. Тому якби мені запропонували скласти проект рейтинґу за критерієм „чиї роботи дратують найменше”, то моя версія наступна:

• Јовица Вељовић
• Jean-Françoiz Porchez
• Robert Slimbach

що ж далі, га? що хочеш робити? Робити шрифти, писати справжню каліграфію, не відволікатися на всяку дурню.