
по-моєму, український шрифт, це такий шрифт яким можна набрати український
текст. кирилицею або латинкою. так що, мабуть, усі. ну крім „іжиці”. взагалі,
мене дуже тішили назви шрифтів в середині
знаєш, я просто боюся конкуренції. завжди займаюсь чимось таким, щоб у нашому
(слава
років з десять тому українським танцівникам з Канади, які чомусь мали в нас гастроль, я написав широким пером назву. і поставив на афішу, прецінь працював тоді у центрі оперативної поліграфії під гаслом „бистро, дешево й галімо”. от. а напис українським канадійцям (чи канадійським українцям?) сподобався, і мені презентували канадійського доляра. треба б його знайти, до речі.
о, хохо!! в мене всі роботи прекрасні :)) зазвичай закохуєшся в те, над чим оце працюєш. ну і ще АндрійГенд, з якого я власне почав. бо досі його потроху допрацьовую, тому то й подобається, мабуть.

тут треба подумати. латинську „g” люблю, як багато хто. ні разу, правда, ще її гарною, з усіма хвостиками не намалював :)) починаю проєктування з літери „а”. це глупство, але що ж. люблю „ў”, але не люблю „й”, попри її красу, а через нелогічність в українській. хотів би бачити замість неї „ј”. користуючись нагодою, хочу порадити усім ставити в заголовках гарні сербські ліґатури „њ” та „љ”.
Шторм + Леттерхед + Ундервер. з каліграфічних — оцифровані Нойґебауер та Шоу. багато хто, насправді.
хочу створити шрифтову студію, щоб обвішати стіни прикольними плакатами. і заробити мільйон долярів.

Проєкт „Ua.Type&Faces: Українські шрифти в лицях”
© type.org.ua, 2006